Єгор Краснов: "Проєкт кодексу суддівської етики — це спільний продукт, створений суддями і для суддів"

Голова комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції та врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів, суддя Касаційного господарського суду Єгор Краснов розповів журналістам видання "Закон і бізнес" про тривалу роботу над оновленням Кодексу суддівської етики та про причини того чому суддівська спільнота продовжує жити за нормами Кодексу суддівської етики, деякі з яких уже неактуальні.

Ж:— Робота над проектом кодексу тривала більше року. Загалом ваша команда пропонує внести зміни до 20 статей. Чому так довго працювали? Із чим це пов’язано та які найбільші складнощі виникали під час підготовки тексту документа?

Є.К:— Причини тривалої роботи — об’єктивні, оскільки проект кодексу мав бути затверджений з’їздом. Тому ми мали забезпечити широке обговорення. Була створена робоча група, куди ввійшли члени РСУ, судді у відставці, представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Національної школи судів та інші судді, які виявили бажання долучитися. Деякі з них, до речі, увійшли до нового складу РСУ.

Розробляючи проект, ми мали технічну підтримку програми USAID "Нове правосуддя", а тому розпочали виїзні засідання. За допомогою такого механізму прагнули долучити до широкого обговорення представників регіонів. Зокрема, провели зустрічі та дискусії із суддями Донецької, Луганської, Черновецької, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей. Утім, згодом через карантинні обмеження ми змушені були перейти в онлайн-режим. Це дало змогу залучити до обговорення зацікавлених суддів, почути більше експертних думок, максимально врахувати всі пропозиції.

Паралельно із зустрічами ми зробили узагальнення практики Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до відповідальності за порушення суддівської етики. За останні 4 роки такі дисциплінарні провадження відкривалися близько 360 разів.

Після того як пропозиції робочої групи були затверджені, проект кодексу був направлений до всіх апеляційних судів (для опрацювання в межах апеляційних округів), Верховного та Вищого антикорупційного суду. Така комунікація також забрала багато часу. Отримали у відповідь пропозиції та зауваження від 55 судів, знову їх опрацювали та систематизували, провели ще декілька засідань робочої групи, на яких обговорили кожну пропозицію.

З доопрацьованим варіантом повторно пройшли це коло та додатково надіслали проект ще й до суддівських асоціацій. Знову опрацювали пропозиції.

Коли остаточний варіант був розглянутий на засіданні РСУ, стовідсоткового схвалення ми не отримали, бо дискусію викликала ст.4 документа.

Третьою причиною тривалого розгляду є те, що майже всі члени робочої групи — діючі судді. А тому об’єктивно викроїти вільний час для обговорення було досить складно.

Ж:— В останній день XVIII з’їзду суддів цей проект викликав дуже жваву дискусію. У стороннього спостерігача склалося враження, що судді хочуть залишити собі шпарини для безкарної неетичної поведінки. Можливо, це враження є хибним… Ви як один із розробників можете пояснити, чому процес ухвалення, здавалося б, не найважливішого документа викликав такий спротив?

Є.К:— Однозначну відповідь дати складно, бо на ситуацію вплинуло кілька аспектів. По-перше, сам з’їзд видався досить складним із точки зору кількості питань порядку денного. За 3 дні судді явно втомились, а обговорення проекту кодексу наприкінці третього дня не додало конструктиву та не сприяло дискусії. Я прихильник того, щоб такі питання широко оборювались, і на з’їзді в тому числі.

Варто віддати належне: деякі делегати справді відповідально поставилися до обговорення. Вони звернулися до редакційної комісії з’їзду, а тому їхні пропозиції були опрацьовані та враховані. Я сподівався, що конструктивний діалог вдасться налагодити й під час обговорення на з’їзді, але не вийшло.

На противагу першим були делегати, які, не надавши власних пропозицій, фактично намагалися зірвати внесення навіть тих змін, які об’єктивно назріли вже давно. Ці судді вдавалися до звинувачень РСУ в тому, що нібито не було враховано зауважень однієї із суддівських асоціацій. У мене такі закиди викликали здивування, позаяк представники цієї асоціації були долучені до робочої групи та подавали свої пропозиції. До того ж члени цієї асоціації входили до складу РСУ та були частиною редакційної комісії, яка займалась опрацюванням пропозицій.

Утім, деякі делегати нас не почули навіть попри те, що РСУ рекомендувала ухвалити проект кодексу. 

Також хотілося б звернути увагу: проект кодексу — це спільний продукт, створений суддями і для суддів. Безумовно, в ньому неможливо врахувати всі побажання та пропозиції, тим більше що вони бувають взаємовиключні. Тому заяви колег на з’їзді про неврахування чиїхось особистих пропозицій вважаю недоречними. Якщо хтось бажає внести пропозиції, будь ласка, робіть це, по-перше, своєчасно, а по-друге, враховуйте, пропозиції і своїх колег, які можуть мати дещо інше бачення. Зрозуміло, що під час ухвалення такого важливого документа неможливо врахувати побажання всіх суддів на 100%. Завжди будуть ті, котрі мають іншу думку.

Водночас я не знімаю відповідальності з нас. Мабуть, через велику кількість серйозних питань, що стояли перед з’їздом, ми мали недостатньо часу, щоб обговорити положення проекту кодексу з усіма делегатами. Утім, сподіваюся, що на наступному з’їзді ми повернемося до цього питання.

Детальніше інтервью голови гомітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів України виданню "Закон і бізнес" читайте тут.

Нагадаємо, перше засідання робочої групи Ради суддів України з питань оновлення положень Кодексу суддівської етики та підготовки коментаря до цього Кодексу відбулось 26 вересня 2019 року.

Пресслужба РСУ