Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На цьому наголосив суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Бурлаков під час виступу на 13-му засіданні Робочої групи з питань доступу до правосуддя за Орхуською конвенцією Європейської економічної комісії ООН, яке відбулося 15–16 лютого 2021 року. У заході взяла участь також суддя Касаційного господарського суду у складі ВС Ганна Вронська.
Сергій Бурлаков розповів про практику Верховного Суду щодо забезпечення доступу громадян до суду у спорах, пов’язаних із захистом екологічних прав. Доповідач поінформував, що з часу його минулорічної доповіді на цю тему за підсумками судочинства в Україні у 2019 році збереглася позитивна тенденція, й українські суди минулого року допускали громадян та екологічні організації до судочинства для захисту екологічних прав на підставі ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція).
Серед проблем, з якими стикаються українські суди під час розгляду відповідних справ, Сергій Бурлаков назвав низький рівень правової освіти громадян у контексті можливостей оскарження громадськістю в судовому порядку порушень природоохоронного законодавства та звернень із позовами на захист інтересів у сфері екологічної безпеки, а також неоднозначне застосування судами положень Орхуської конвенції в частині права громадян та неурядових організацій на звернення до суду.
Водночас доповідач звернув увагу на постанову Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17, у якій зроблено висновок, що неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки. Також ВС указав, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами як особисто, так і спільно – через об’єднання громадян. «Верховний Суд у цій постанові остаточно визначився, що жодним чином не може бути обмежено право громадянина чи громадської організації на захист у суді його конституційного права на безпечне навколишнє середовище», – сказав Сергій Бурлаков.
Також він навів постанову Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 904/4470/19, в якій вирішено колізію між захистом права на мирне володіння своїм майном, з одного боку, та права на безпечне навколишнє середовище – з другого.
У цій справі Фермерське господарство орендувало землі, менша частина з яких була віднесена до природно-заповідного фонду. Воно розорало ці землі, й громадська організація звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати в судовому порядку договір оренди.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, однак Верховний Суд це рішення скасував. Він указав, що у цій справі не вбачається, що наслідки вчиненого відповідачем порушення (розорювання частини переданої йому в оренду земельної ділянки природоохоронного призначення – прибережної захисної смуги та ділянки для сінокосіння), не можуть бути усунуті іншим шляхом та способами, передбаченими наведеними вище нормами законодавства, тобто не інакше, як шляхом задоволення позову. При цьому слід зазначити, що задоволення позову у визначений позивачем спосіб позбавить відповідача права користуватися і тими землями, щодо яких відсутні порушення ним законодавства. Отже, задоволення позову в зазначеній справі призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, порушить справедливий баланс між інтересами суспільства, пов’язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання – відповідача, а це є несумісним із вказаними гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, Суд указав, що якби громадська організація просила усунути порушення іншим шляхом та в інший спосіб, передбачений законом, наприклад шляхом зупинення незаконної діяльності, то такі заходи могли б бути ефективними для захисту порушених прав.
Сергій Бурлаков зазначив, що минулого року рішення в цій категорії справ ухвалювали Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд та Касаційний цивільний суд у складі ВС, на деякі з них доповідач звернув увагу у презентації. У цих постановах було підтверджено право громадян на вільне звернення до суду для захисту своїх екологічних прав. «Можна констатувати, що в Україні фактично немає обмеження права екологічної громадськості на безпосереднє звернення до суду. Ті нечисленні випадки, коли таке право не забезпечували суди нижчих інстанцій на порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправляв Верховний Суд», – підсумував доповідач.
Підготовку та участь суддів ВС у заході забезпечували начальник відділу міжнародно-правової взаємодії апарату Суду Ліна Губар і працівники відділу.
Зі спільною презентацією Ганни Вронської та Сергія Бурлакова можна ознайомитися за посиланнями:
_03_03.png)
