Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Актуальність гендерного аудиту Державної судової адміністрації України в контексті міжнародних зобов’язань, національних стратегій та програм у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
Актуальність проведення гендерного аудиту Державної судової адміністрації України зумовлена в першу чергу міжнародними зобов’язаннями України у сфері судочинства, рекомендаціями авторитетних судових інституцій.
Зокрема, у документах Європейської комісії з питань ефективного правосуддя (ЄКЕП) підкреслюється необхідність розробки стандартів та критеріїв оцінки діяльності судових установ у всіх країнах-членах ради Європи; зазначається, що «моніторинг та оцінювання набувають дедалі більшого значення як інструмент, який дає змогу проводити вимірювання ситуацій, визначати результати реалізації політики та асигнувати ресурси…»
Крім того, на переконання ЄКЕП, «системи моніторингу та оцінювання дозволять підвищити дієвість правосуддя та якість роботи судових установ».
Проведення гендерного аудиту Державної судової адміністрації України зумовлено також рекомендаціями Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, що мітяться у «Висновках до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в яких, серед іншого, зазначається, що «у ході реформування судової системи в Україні було б надзвичайно корисно проаналізувати ґендерні аспекти й установити, які заходи необхідно вжити для поліпшення ситуації…»; «важливо отримати чітку картину складнощів, які має Україна в цій сфері».
У Висновках БДПЛ підкреслюється також необхідність збору та оприлюднення гендерно розмежованих статистичних даних .
Включення ґендерного виміру у планування, розробку та реалізацію політик, стратегій та програм - на всіх рівнях, у всіх сферах виокремлено серед пріоритетів діяльності Ради Європи, яка закликає держави члени ( в тому числі Україну) «впроваджувати гендерний мейнстрімінг, що означає включення концепції гендерної рівності до всіх стратегій і програм на всіх рівнях та етапах».
У Стратегії гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки наголошується на необхідності «зміцнення інституційних механізмів гендерної рівності і наявності відповідних ресурсів на всіх рівнях - для досягнення прогресу у забезпеченні гендерної рівності», рекомендується «запроваджувати підхід, який охоплює моніторинг, координацію й оцінювання процесу впровадження гендерного підходу».
У Плані дій Ради Європи щодо посилення незалежності та неупердженості судової влади (CM(2016)36 final) підкреслюється значення «розробки стратегії забезпечення ґендерної рівності; дотримання гендерного балансу, об’єднання зусиль для подолання ґендерних стереотипів в середині судової системи, зокрема, шляхом запровадження навчальних програм».
Серед загальних заходів, яких слід вжити державам-членам- «враховувати ґендерні аспекти у всіх реформах, спрямованих на посилення незалежності та неупередженості судової влади, у тому числі дотримуватися принципу ґендерної рівності у судочинстві».
Проведення гендерного аудиту ДСАУ зумовлено і рекомендаціями Європейського Союзу, що містяться у Плані дій Європейського Союзу у сфері гендерної рівності на 2016-2020 роки, серед яких- «проводити систематичний гендерний аналіз програм і заходів; у звітах про заходи використовувати дані, розділені за статтю; за необхідності докладати зусилля для створення гендерно чутливих даних» .
Прикметно, що одним з 4-х стратегічних завдань Плану дій ЄС – «Зміна інституційної культури для більш ефективного просування гендерного підходу», то ж Україна після підписання і ратифікації Угоди про Асоціацію «Україна-ЄС» взяла на себе відповідальність виконувати зобов’язання у сфері гендерної рівності і недискримінації, які, зокрема, стосуються створення гендерно чутливої інституційної культури.
Окрім цього, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, інтегрування гендерного виміру у всі сфери життєдіяльності суспільства є одним з ключових завдань, які Україна зобов’язалася виконувати, ратифікувавши ряд міжнародних документів у сфері прав людини та гендерної рівності. Серед них:
У міжнародних документах підкреслюється, зокрема, значимість інтегрування питань гендерної рівності у судочинство.
Бангалорські принципи поведінки судді, схвалені Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлюють вимогу дотримання справедливого та рівного ставлення, яке вважається найважливішим атрибутом правосуддя. (Цінність 5. Рівність).
Серед низки бар’єрів і обмежень, що перешкоджають забезпеченню рівного доступу до правосуддя, Загальній рекомендації №33 щодо доступу жінок до правосуддя (2015 р) виокремлюються гендерні стереотипи, які «спотворюють сприйняття, що призводить до прийняття рішень, заснованих на упередженннях і міфах»; «ставлять під загрозу неупередженість і сумлінність судової системи».
У зв’язку з цим рекомендується запроваджувати «інформаційно-освітні програми для працівників системи правосуддя, спрямовані на подолання гендерних стереотипів і врахування гендерного підходу у всіх аспектах судочинства».
У Плані дій РЄ щодо судової незалежності та безсторонності, також акцентується увага на необхідності «подолання негативного впливу стереотипів на процес прийняття судових рішень (D-v).
«Запобігання гендерним стереотипам та сексизму й боротьба з такими явищами» визначено в якості стратегічної Цілі №1 у Стратегії гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки, а серед завдань і заходів Стратегічної Цілі №3- «Забезпечення рівного доступу жінок до правосуддя» виокремлено: подолання гендерних стереотипів, табу, упередженості, необізнаності, дискримінаційного ставлення, які часто стають перешкодою на шляху рівного доступу до правосуддя.
То ж гендерний аудит, який забезпечив виконання комплексу завдань: моніторингу, оцінки, налагодження комунікації, просвітництва, сприяв виконанню міжнародних зобов’язань України; запровадженню і усталенню практики оцінки й аналізу інституційного потенціалу, політик та програм у сфері судочинства з точки зору ґендерного підходу.
_03_03.png)
