Коротка інформація про законодавчі та інституційні механізми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні; міжнародні зобов’язання у сфері гендерної рівності

*** Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.)

"Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України", - зазначено у Преамбулі до нього.

                Стаття 1. Визначення термінів

• рівні права жінок і чоловіків - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;
• рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;

- ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації,  що дозволяє особам  обох статей   брати   рівну   участь   у  всіх  сферах  життєдіяльності суспільства

- сексуальні домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози,  залякування,  непристойні   зауваження)   або фізично  (доторкання,  поплескування),  що принижують чи ображають осіб,  які  перебувають  у   відносинах   трудового,   службового, матеріального чи іншого підпорядкування …

- дискримінація  за  ознакою  статі  -  ситуація, за якої особа та/або  група  осіб  за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними  або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або  користуванні  правами  і свободами або привілеями в будь-якій формі,  встановленій  Законом  України  "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" ( 5207-17 ), крім випадків, коли такі   обмеження   або   привілеї   мають   правомірну  об’єктивно обґрунтовану   мету,  способи  досягнення  якої  є  належними  та необхідними;( в  редакції  Закону N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017)

- Ґендерно-правова експертиза – аналіз чинного законодавства, проектів норматив­но-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності прин­ципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

- насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті. (Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2229-VIII від 07.12.2017)

*** Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2012 р.)

Стаття 1. Визначення термінів:

• утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
• дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

-непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними

пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

*** Інституційний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Відповідно до Статті 7. Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.):

Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:

• Верховна Рада України;
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
• Кабінет Міністрів України;
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• громадські об’єднання.

*** Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади - спеціально уповноваженим з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

У структурі Міністерства є Департамент гендерного розвитку та протидії торгівлі людьми і відділ проблем гендерної рівності.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (Розділ ІІ. Стаття7), “Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері  забезпечення  рівних прав та можливостей жінок і чоловіків є : Верховна Рада України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Кабінет Міністрів України; Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

***  1 березня 2017 року Кабінетом міністрів України було ухвалено Постанову щодо включення питань гендерної політики до повноважень Віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції І.Климпуш-Цинцадзе (на сьогодні- Ольга Стефанішина

7 червня 2017 - запроваджено посаду Урядового Уповноваженого з питань гендерної політики

14 лютого 2018 року - Кабінет Міністрів України призначив на посаду Урядової уповноваженої з питань гендерної політики Катерину Левченко.

*** Верховна Рада України:

• визначає основні засади ґендерної політики держави;
• застосовує у законодавчій діяльності принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• у межах, передбачених Конституцією України, здійснює парламентський контроль за виконанням законодавчих актів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

У складі Комітету ВРУ з питань прав людини… діє Підкомітет з питань  ґендерної рівності та недискримінації, який, відповідно до Закону України «Про Комітети ВРУ» (1995), здійснює законопроектну; організаційну; контрольну функції у сфері гендерної політики.

У Верховній Раді ІХ скликання  Підкомітет з питань  ґендерної рівності  та недискримінації очолює Народна депутатка України Неллі Яковлєва.

*** Уповноважений Верховної Ради України з прав людини:

• у рамках здійснення контролю за додержанням прав та свобод людини і громадянина здійснює контроль за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• розглядає звернення про випадки дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі;
• у щорічній доповіді висвітлює питання дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та насильства за ознакою статі.

***Державні програми, Стратегії, Плани дій

• Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України  від 11 квітня 2018 р. № 273.
• Національний план дій з виконання Заключних зауважень і рекомендацій, наданих Україні Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок після розгляду 8-ї періодичної доповіді України (66-а сесія, 14 лютого 2017 року, м. Женева) - на період до 2021 року.

План дій, зокрема, охоплює і сферу судочинства. Серед завдань:

-      систематичне узагальнення та поширення судової практики застосування принципу ґендерної рівності при здійсненні правосуддя

-      систематичний моніторинг судових рішень і судових процесів на предмет дотримання принципу ґендерної рівності

-      включення ґендерного компоненту до навчальних програм НШСУ

-      розробка критеріїв (індикаторів) для виокремлення судових справ в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які містять ґендерний компонент

• Національний план дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки мир, безпека» на період до 2025 року
• Стратегія сталого розвитку України до 2030 року, яка містить окрему Ціль 5: Гендерна рівність, затверджена  14 вересня 2017 року на виконання Цілей сталого розвитку ООН до 2030.

*** Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.) - CEDAW (Convention on Elimination all forms Discrimination against Women).

Україна ратифікувала CEDAW у 1981 р.

Згідно з Конвенцією, держави взяли зобов’язання:

- Включити принцип рівноправності чоловіків і жінок до своїх національних конституцій або іншого відповідного законодавства й забезпечити за допомогою закону практичне здійснення цього принципу;

- Вживати відповідні законодавчі та інші заходи, включаючи санкції, з метою заборони будь-якої дискримінації щодо жінок;

Кожні 4 роки Комітет ООН з ліквідацію дискримінації щодо жінок - експертний орган ООН, заснований з метою контролю за ходом виконання положень Конвенції (ст. 17 CEDAW)-  розглядає державні доповіді.

На основі вивчення доповідей держав-учасниць Комітет ухвалює Заключні коментарі (зауваження), які містять перелік конкретних рекомендацій державам-учасницям щодо виконання їхніх зобов’язань (ст. 18 Конвенції).

***  Конвенція Ради Європи про попередження насильства щодо жінок і домашнього насильства та боротьбу з цими явищами (Стамбульська Конвенція).

Україна підписала Конвенцію 11.05. 2011, досі не ратифікувала.

Верховна Рада України прийняла Закони України: «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (№ 2229-VIII, 07.12.2017); «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (№2227, 2017 р.; набрав чинності 11.01. 2019 р. ),  які сприятимуть ратифікації Конвенції.

У новій редакції викладено: статтю 134 Кримінального кодексу України „Незаконне проведення аборту або стерилізації”, статтю 152 „Зґвалтування” та  статтю 153 „Сексуальне насильство” (закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запроваджено концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства.

Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації домашнього насильства (ст. 126-1 КК України)…

 *** Міжнародні зобов’язання у сфері судочинства щодо дотримання рівності

У Плані дій Ради Європи щодо посилення незалежності та неупердженості судової влади (CM(2016)36 final) підкреслюється значення «розробки стратегії забезпечення ґендерної рівності; дотримання гендерного балансу, об’єднання зусиль для  подолання ґендерних стереотипів в середині  судової системи, зокрема, шляхом запровадження навчальних програм». 

У Загальній рекомендації №33 щодо доступу жінок до правосуддя (2015 р) державам –членам ООН рекомендується запроваджувати «інформаційно-освітні програми для працівників системи правосуддя, спрямовані на подолання гендерних стереотипів і врахування гендерного підходу у всіх аспектах судочинства», підкреслюється шкідливий вплив гендерних стереотипів, які «спотворюють сприйняття», і, як результат, «призводить до прийняття рішень, заснованих на упередженннях і міфах»; «ставлять під загрозу неупередженість і сумлінність судової системи». 

Стратегічною ціллю №3  Стратегії гендерної рівності Ради Європи  на 2018-2023 є «Забезпечення рівного доступу жінок до  правосуддя». Серед завдань і заходів Цілі №3: подолання гендерних стереотипів, табу, упередженості, необізнаності, дискримінаційного ставлення, які часто стають  перешкодою на шляху рівного доступу до правосуддя.

Бангалорські принципи поведінки судді, схвалені Резолюцією  2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року,  встановлюють вимогу дотримання справедливого та рівного ставлення, яке вважається найважливішим атрибутом правосуддя. (Цінність 5. Рівність). У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки судді (185), зазначається, що суддя не повинен допускати  проявів упередженості чи дискримінації за ознакою статі; повинен уникати стереотипних уявлень, що ґрунтуються на міфах чи забобонах; коментарів, висловів, жестів чи дій, які можна обґрунтовано сприйняти як доказ зверхності чи неповаги.

Разом з тим у Бангалорських принципах підкреслюється, що суддя має не лише подавати особистий приклад, пропагувати стандарти справедливого, рівного, гендерно чуйного ставлення і поведінки, але й запобігати проявам неналежної поведінки з боку працівників апарату суду, учасників процесу та журналістів; не допускати байдужості чи бездіяльності, яка може бути сприйнята як приховане схвалення такої поведінки.